Більшість інструментів, якими спільнота користується для обміну, влаштовані так, щоб забирати свою частку. Не зі злого наміру — просто структурно. Частка йде платіжному процесору, відсотки за кредит — банку, увага — рекламодавцю, а дані потрапляють туди, куди ніхто у спільноті не вирішував їх передавати. BeanPool створено для того, щоб перекрити ці витоки.
Постекстрактивна економіка означає інфраструктуру, яка дозволяє спільнотам створювати й зберігати вироблену ними цінність, замість того щоб її привласнювали посередники. Це не гасло про доброту. Це обмеження щодо того, як може будуватися програмне забезпечення — і все, що його порушує, не приймається до коду.
Варто бути конкретними, адже поняття «екстракції» зазвичай залишається розмитим. Коли сусід розраховується із сусідом через звичайну платформу, цінність залишає спільноту крізь кілька дверей одночасно:
Описана вище закономірність була ретельно досліджена та неодноразово названа людьми, які присвятили цьому роки. Ми вважаємо їхній аналіз правильним; наша відмінність полягає в тому, що ми намагаємося побудувати вихід, а не просто описати пастку. Якщо ви хочете ознайомитися з повною аргументацією, а не лише з нашим коротким викладом, ось із чого варто почати.
Розглядає платформу як бізнес-модель, а не просто як технологію: розташуватися між двома групами, яким потрібно зв'язатися одна з одною, і брати частку з кожної взаємодії. Оскільки цінність платформи зростає разом із кількістю людей на ній, вийти з неї стає тим важче, чим більшою стає комісія.
Описує другий вимір викачування цінності, що діє паралельно з першим. Звичайний людський досвід розглядається як нічийна сировина, переробляється на поведінкові прогнози про те, що люди робитимуть далі, і продається тим, кому вигідно про це знати. Людина, від якої отримано дані, не є клієнтом.
Найбільш безкомпромісне формулювання цієї тези. Те, що збирає власник платформи, — це не прибуток від виробництва чого-небудь: це рента, яка стягується за доступ до простору, яким він володіє. Варуфакіс наголошує, що такий порядок речей є не новішим за капіталізм, а давнішим за нього: це відносини лендлорда, вдягнені в одяг технологічної компанії.
Є простіший вираз для того, як цей порядок відчувається знизу — цифрова пайщина. Ви виконуєте роботу на землі, яка вам не належить, а власник забирає частку всього, що ви виростили. Це однаково влучно описує водія, продавця, музиканта та кур'єра — що зазвичай свідчить про те, що опис торкається реальної суті речей.
Наша відповідь — це не справедливіший орендодавець чи менша частка. Вона полягає в тому, що землі під оренду взагалі не повинно бути від самого початку. Двом сусідам, які обмінюються результатами півдня праці, не потрібно проходити крізь простір, що належить комусь іншому. Тому вузол належить спільноті, протокол відкритий для запуску чи створення форку будь-ким, а єдиний існуючий збір спрямовується до власного фонду «Спільне» самої спільноти. Посередині немає місця, доступ до якого будь-хто міг би продавати — включно з нами.
Гарний спосіб розібратися, якщо ви віддаєте перевагу відео, а не читанню: відео Бенна Джордана «You Are Witnessing the Death of American Capitalism», яке висвітлює цю тему та посилається на всі три згадані книги.
Перші чотири є діючими частинами кожної спільноти вже сьогодні. П'ятий — кліринг між спільнотами — створений і випробуваний лише між двома нашими тестовими спільнотами, але ще не між реальними. Вони детально описані в Правилах.
BeanPool працює на основі взаємного кредиту. Коли ви виконуєте три години роботи для сусіда, три години кредиту виникають у ту саму мить — ваш позитивний баланс і їхній негативний баланс, створені разом під час обміну. Жоден банк їх не емітував. Ніхто не позичав їх вам. Тут немає відсотків, тому що немає кредитора.
Це корінь усієї конструкції. Якщо грошова маса має з'являтися на світ через позику, хтось за межами спільноти отримує право вимоги на її майбутню працю. Якщо ж спільнота створює її шляхом обміну — ніхто такого права не має.
Баланс нуль означає, що ви віддали приблизно стільки ж, скільки отримали. Це здоровий стан, і це принципово інша мета, ніж та, яку ставить більшість економік. За накопичення бобів немає жодних нагород, і їх неможливо перетворити на право вимоги до когось за межами спільноти.
Великі бездіяльні баланси поступово зменшуються з часом за прогресивною ставкою. Мета полягає в тому, щоб боби перебували в русі — витрачалися на сусідів, вкладалися в місцеві проєкти — а не лежали нерухомо. Економіка, в якій засіб обміну припиняє рухатися, — це економіка, яка перестала працювати.
Важливо, що вилучена частка не знищується і не забирається як прибуток: вона переходить до фонду «Спільне». З негативних балансів збори ніколи не стягуються. Людина з негативним балансом скористалася кредитом, який їй надала спільнота, і стягнення плати з того, хто вже перебуває в мінусі, лише поглибило б боргову яму замість того, щоб запустити рух бобів — що є прямою протилежністю нашій меті.
Фонд «Спільне» акумулює надходження від зборів за обіг та комісій з угод, і ці кошти спрямовуються у двох напрямках: покриття боргу, залишеного учасником, який пішов або був вилучений із від'ємним балансом, та фінансування підприємств і проєктів, схвалених учасниками через автоматичні Рішення — інструменти для спільного городу, обладнання для майстерні чи все, що буде запропоновано та підтримано голосуванням. Спільнота сама вирішує, що створює її власний надлишок.
Це замкнений цикл за своєю суттю: цінність створюється локально, зберігається колективно й повертається назад у ту саму спільноту.
Коли спільноти торгують між собою, екстракція може знову з'явитися в тоншій формі — багатше місто непомітно виснажує менше. Саме цю проблему Джон Мейнард Кейнс намагався розв'язати в Бреттон-Вудсі, і міжспільнотний кліринг BeanPool побудовано на його відповіді.
Боби ніколи не перетинають кордон. Обмін між двома спільнотами розраховується через пару мостових реєстрів, по одному на кожному вузлі, які фіксують, скільки кожна сторона винна іншій у формі роботи. Кожна сторона встановлює власний ліміт заборгованості — тож сусідня спільнота може заборгувати вам лише ту суму, яку ви обрали заздалегідь.
Із цього випливають два наслідки, і саме тому це не просто ліміт витрат. Погашення боргу ніколи не блокується — ліміт обмежує напрямок надання кредиту, але ніколи не напрямок його погашення. А спільнота з профіцитом не просто сидить на ньому: що більше винні містечку, то більше роботи воно може замовити у містечка-боржника, перетворюючи дисбаланс назад на торгівлю замість того, щоб залишати його як борг.
Якщо говорити відверто про межі системи: зі спільноти з дефіцитом ніколи не стягується плата за дефіцит — аргумент Кейнса і наш полягає в тому, що тиск має чинитися лише на того, хто має можливість діяти. Останній важіль — збір із надлишку, який свідомо залишається бездіяльним, — описаний у специфікації, але навмисно не реалізований у коді, доки не пройде таку саму перевірку на справедливість. Кліринг працює між парами спільнот, а не через ширшу мережу, і оператор кожної спільноти вмикає його за власним вибором.
Це основоположні цінності, за якими оцінюється кожен внесок у BeanPool. Вони опубліковані в посібнику для розробників проєкту, і вони мають реальну силу: робота, яка їм суперечить, відхиляється, хоч би яким якісним був код.
Ми створюємо інфраструктуру, яка дозволяє спільнотам формувати та зберігати цінність, замість того щоб її привласнювали посередники. Внески, які впроваджують екстрактивну динаміку — мережеві ефекти на користь однієї керуючої сторони, пропрієтарну прив'язку, монетизацію на основі стеження, — не приймаються.
Місцеві спільноти повинні мати можливість запускати власні вузли, ухвалювати власні рішення щодо врядування та діяти незалежно. Внески, які переносять прийняття рішень нагору до глобального органу влади або роблять локальну роботу непрактичною, суперечать цілям протоколу.
Протокол має бути зрозумілим спільнотам, яким він служить, а не лише інженерам-програмістам. Специфікації пишуться простою мовою, де це можливо, а технічні деталі викладаються під нею.
Жодна функція не повинна дозволяти переміщення даних без явної, відкличної та доступної для перевірки згоди сторони, якій вони належать. Функції, що порушують приватність, не будуть прийняті до коду, незалежно від їхньої технічної витонченості.
Ми вимірюємо успіх тим, чи стали спільноти, екологічні системи та спільні блага здоровішими завдяки BeanPool, а не метриками зростання чи ціною токенів.
Подібні заяви мають цінність лише тоді, коли їх можна перевірити, тому: